Доля яготинської художньої збірки Рєпніних

Про події сторічної давнини: Як яготинська художня колекція Рєпніних, що була започаткована останнім гетьманом України Кирилом Розумовським і формувалась впродовж понад два століття в 1919 році потрапила до Києва й нині представлена в найбільших київських музеях.
Києвознавці та музеєзнавці відстежили історію надходженням до Музею Ханенків колекції князів Рєпніних, яка формувалась в їх яготинському палаці. 
1919 року, 7 червня Федір Ернст (відомий діяч з охорони культурної спадщини, репресований та розстріляний 1942 р.) занотував у щоденнику:

«Був у Чичеріної у супроводі голови дом(ового) комітету (розшукував збірки Репніних) – повела нас до флігеля, де показала біля 50 картин переважно франц(узької) та італ(ійської) шкіл. Четвер 12–го призначив скласти списки, в п’ятницю-суботу перевести до Музею Ханенків».

А вже 16 червня 1919 року, в палац на вулицю Терещенківську, 15 на підводах привезли 82 твори, які свого часу прикрашали палац Репніних у Яготині. До її складу входило 29 портретів представників кількох поколінь Рєпніних, а також Розумовських, Волконських і Шереметьєвих.

Евакуація художніх творів, інакше цю подію не назвати, відбувалася вже за відсутності господарів яготинського палацу.

Стан живописних творів був дуже незадовільний; рами були відсутні. Перебіг подій того буремного 1919 року Наталія Корнієнко з'ясовувати лише на початку 2000-х років, отримавши листа від Алли Стравинської, співробітниці музею в Яготині:

"В руках тримала копію документа: «Опись №131 старинных картин и портретов «Собрания кн. Репнина», хранившихся в д.№4а по Крутому Спуску, в квартире Мисс Коры Фальчиони, и находившихся в распоряжении сес. мил. Чичериной, перевезенных во 2-ой Государственный Музей» (назва музею після націоналізації колекції Ханенків).

Таким чином, з’ясувалося, що художня збірка Репніних була передана до музею іноземкою – Корою Фальчіоні – колишньою гувернанткою в родині дійсного статського радника, камергера, гофмейстера, члена Державної Ради, маршалка київського дворянства – князя Миколи Васильовича Репніна (1834-1918), який останні роки мешкав у Києві. Міс Фальчіоні, тим самим, виконала передсмертну волю Миколи Васильовича.

Завдяки добрій волі князя Миколи Репніна, зусиллями іноземки Кори Фальчіоні, яка вивезла колекцію у 1918 р. з Яготина, звернувшись по допомогу до офіцерів відступаючої німецької армії, а також, ентузіазму київських діячів – подвижників-мистецтвознавців Федора Ернста та Георгія Лукомського колекцію Репніних було врятовано.

Музейники «відбили» картини у членів домового комітету, які вже прийняли рішення віддати колекцію «на отопительные нужды». Тому маємо наявний героїчний, добродійний факт намагання врятувати художнє зібрання від погромів, пожеж та знищення.

Про це писав у листі до Алли Стравинської в Яготин із Парижа нащадок князівського роду Михайло Ігоревич Репнін:

«Судя по семейным рассказам, я знаю, что коллекция картин князей Репниных… была дана мисс Коре на хранение с просьбой уберечь их от возможного грабежа усадьбы, в которой уже никого из семьи не было и в случае необходимости – сдать все на хранение в Музей».

Документ про надходження творів до Музею Ханенків за підписом працівника музейної секції ВУКОПИСа т. Фаренгольц, Кора Фальчіоні вже в еміграції передала Репніним. Він зберігся у сімейному архіві.
Кожна колекція, як і людина, має свою долю, свою історію

Надійшовши 1919 р. до Музею Ханенків (і не лише до нього),-вона у подальші роки розійшлася по музеях України та Росії, зазнала втрат у часи Другої світової війни. Сьогодні окрасою зібрань Національних музеїв Києва, зокрема, Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, Музею «Київська картинна галерея», Національного художнього музею України, Національного музею історії України та Національного музею Тараса Шевченка є твори живопису, графіки, прикладного мистецтва з яготинського палацу князів Репніних.

У документах і матеріалах Академії Наук України, у Протоколі Спільного зібрання УАН від 12 квітня 1919 р. повідомляється:

" На телеграму Полтавського губкомісара, відрядити від УАН уповноваженого до Яготина для захисту архіву кн. М.Г.Рєпніна постановлено відрядити урядовця УАН П.Н.Лозієва та бібліотекаря Л.Ю.Биковського асигнувавши на експедицію 5 тис. крб".

Вірогідно разом з архівом до Києва надійшли і художні твори. В архіві музею зберігаються відомості від 5.IV.1920 p., які свідчать, що "

... в опись (мається на увазі книга обліку - Н.К.) не внесено находящиеся в секретерской следующее предметы: картины и бронза кн. Репнина, его же гравюры (хранящиеся в запечатанном сундуке) ,.."

Лише останнім часом мистецтвознавці доходять висновку, що цілісність приватних зібрань неодмінно має зберігатися як феномен особистості колекціонера в умовах певної історичної доби. Отож, колекція Репніних являла собою типове для 17 – поч. 19 ст. дворянське зібрання: родова портретна галерея, живопис західноєвропейських і вітчизняних художників.

Ще 1914 р. у часописі «Столицы и усадьбы» В.Георгієвський писав: «…коллекция картин…до сих пор не описана и не издана, как она по справедливости заслуживает. Нет сомнения, что знатоков живописи ожидают здесь многие сюрпризы».

Яготинська художня колекція Репніних була започаткована останнім гетьманом України Кирилом Розумовським у 2-й пол. XVII ст. Заснована К.Розумовським, колекція була значно поповнена його спадкоємцями Репніними. Твори художників, що тепер зберігаються в київських музеях позначені високим мистецьким рівнем.

Про князів Репніних
Родовід бере початок від князя Михайла Всеволодовича Чернігівського з роду Рюриковичів. Найвідомішим серед нащадків – Микола Васильович Репнін (1734-1801) - був активним діячем катерининського часу, бойовим генералом і вдалим дипломатом. Його онук, Микола Григорович Волконський (1778-1845) - за велінням імператора Олександра І, прийняв прізвище свого діда М.В.Репніна, аби не увірвалась чоловіча лінія уславленого роду. У 1802 р. він одружується з онукою гетьмана Кирила Розумовського – Варварою Олексіївною (1776-1864). Весільна церемонія відбулася у Батурині. Молодий князь брав участь в усіх кампаніях проти Наполеона. Лев Толстой використав епізоди з життя М.Г.Репніна для свого героя  Андрія Болконського у романі «Війна і мир».

У 1813 р., після перемоги над Наполеоном, Миколу Григоровича Репніна було призначено генерал-губернатором Саксонії, діяльність якого сприяла відродженню зруйнованого краю. Зокрема, князь видав наказ про конфіскацію усієї власності саксонського короля – прибічника Наполеона – включно з картинною галереєю, що була евакуйована з Дрездена до Кенігштейна. Оскільки для Саксонії більше не існувало військової загрози, Репнін приймає рішення повернути всі мистецькі твори до Дрездена. Князь мотивував свій вирок тим, що «згідно з установленим порядком об’єкти, що належать до місцевих художніх зібрань, мають бути повернені до відповідних колекцій, під нагляд компетентних хранителів».
Таким чином, завдяки генерал-губернатору Репніну в Дрездені розпочався процес підготовки приміщення під галерею, а творів – до експонування. Дрезденські мистецтвознавці стверджують, що істиними намірами М.Г.Репніна було відкриття художньої галереї для загалу. 1816 року Миколу Григоровича призначено генерал-губернатором Малоросії. Місцем його перебування стала Полтава. Йому були притаманні широта політичних поглядів, гуманність, відстоювання інтересів українського козацтва тощо. М.Г.Репнін був щедрим благодійником, знавцем мов, історії, літератури, мистецтва. Яготинський період у житті родини князя позначений знайомством з Тарасом Григоровичем Шевченко, для якого янголом-хоронителем стала Варвара - донька Миколи Григоровича. Поховано князя у родовій усипальниці під вівтарем церкви Пресвятої Богородиці (т.зв. Мазепинської) Густинського монастиря на Полтавщині.

З листа княжни Варвари Рєпніної до Тараса Шевченка: «Мой добрый и грустный певец, выплачьте песню в память человека, которого Вы так умели уважать и любить! Моего дорогого отца нет уже между нами… Вы поймете пустоту Яготина».

Довідка:

У каталозі Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, видано в кольорі й описано 28 творів живопису й графіки західноевропейських, російських, польських та українських майстрів XVII–ХХ століть, що походять зі сплюндрованого за большевиків рєпнінського маєтку в Яготині й нині перебувають у п’яти столичних музеях: ханенківському, національному художньому, історії України, Тараса Шевченка і російського мистецтва. Одним із найцікавіших експонатів виставки є маловідомий мініятюрний портрет Варвари Рєпніної періоду її знайомства з Шевченком (він зберігається у фондах Національного художнього музею).

Джерела:

Забута колекція. Художнє зібрання князів Репніних (з колекцій музеїв Києва)

Наталія Корнієнко. Рєпніни. До історії художнього зібрання в Яготин

Олена Суховарова-Жорнова Іконографічні розвідки родинних портретів Рєпніних з Яготина