#Розслідування #сесія #Розслідування #ірпінь #Карплюк #Розслідування #Діти #екологія #ірпінь #Освіта #сесія #ірпінь #історія #Карплюк #сесія #екологія #ірпінь #історія #Освіта #ирпень
Новини
Культура
Україна-суспільство

dakhabrakha випустили новий альбом та розповів про творчість

27.03.2020 Кочкина Марина 0

27 березня гурт dakhabrakha випустили свій новий альбом Alambari у світ широкий. Сам гурт описує компіляцію із 9 треків так: «Alambari – наша бразильска зупинка на цьому маршрутi. I, хоча в цьому матерiалi немає суто бразильскої автентики, хтозна як територія та мiсцевiсть вплинули на нас пiд час запису. Отже, наша подорож триває!»

Для циклу інтерв’ю “Надлюдський фактор” Platfor.ma поговорила із учасником ДахиБрахи Марком Галаневичем – про те, чому в гурту не буває поганих концертів, про пластик сучасної попси та про бажання купити косу за 100 євро.

– У журналістиці є правило на початку пояснювати, чому співбесідник крутий: ось ці люди були в рекламі Девіда Бекхема, були на Гластонбері, були у “Фарго”, були на BBC, були на легендарних американських радіостанціях. А що би ти тут про ДахуБраху написав, щоб переконати, що текст треба прочитати?

– Бо ми стараємося. А днями у нас ще й концерт у Києві, треба, щоб люди прийшли. Достатньо чесно?

– Надзвичайно. Добре, а був момент, коли щось сталося в кар’єрі і ти подумав: фух, здобули, є. 

– Ні, однієї такої події не було. Є п’ятнадцять років концертів, гастролей, вистав, фестивалів. Створили самі собі нішу, лишили в ній простір й для інших. І просто сподіваємося, що те місце, де ми зараз, ми справді заслужили, а не просто пощастило.

– А тебе впізнають на вулиці?

– Та ні, дуже рідко. Чи може впізнають, але не дістають. Хоча нещодавно в магазині “Всі.Свої” продавець сказав, що наша музика йому зовсім не заходила, поки не потрапив на прекрасний, як він сказав, концерт. На НСК Олімпійський на розігріві у Святослава Вакарчука. Ну і тоді вже, каже, все зрозумів. Але це факт – дійсно, за силою впливу й емоційним зарядом живі виступи перевищують аудіозаписи, як би ми не старалися.

– А ти знаєш зворотні випадки, коли вживу таке собі, а в записі – шедеври?

" Так. Навіть у Tinariwen – це музиканти з Малі, ми їх вже більше десяти років слухаємо, розвивалися на них. Але двічі були на концерті, і там зовсім не вразило. Може були втомлені. Таке буває. Ми навіть всередині домовилися, що ДахаБраха не буде доводити до того моменту, коли ми усі почнемо так грати. Коли тобі не цікаво, але відпрацьовуєш концерт і їдеш на наступний".

– Тобто ви обговорювали, що у гурту ДахаБраха може бути фінал?

"У всього є початок і кінець. І у ДахиБрахи теж буде, але коли – невідомо. Якщо чесно, я думав, що буде набагато швидше. А мій особистий – тим паче". 

– А ти пам’ятаєш момент, коли зрозумів, що це твоє життя – їздити по планеті з цими людьми і грати музику?

"Я й досі не усвідомлюю".

Та вже ж 15 років…

– "Але я досі не впевнений, що остаточно знайшов себе як творчу одиницю. Все настільки плинно. Зараз це так – і я щаслива людина".

А ти в експедиції за фольклором не їздив?

– "Ні, навіть дівчата лише два рази за всі роки існування ДахаБрахи їздили – теж часу немає. Але дві композиції з минулого альбому я записав у своєї бабусі! Тож в мене була така етнографічна експедиція в рідне село, додому".

А ти часто буваєш в селі?

– "Приблизно раз на три роки. Коли я там жив, то було величезне бажання звідти поїхати, бо ніяких перспектив не бачив. Село весь час затоплювало і загалом була атмосфера депресняка". 

Зараз в Україні бум на етно?

– "Порівняно з тим, коли ми починали – звісно, бум. І нам це подобається, бо в етно є унікальність, якесь життя. Подивися, попса ж тепер вся однакова. Просто якщо порівняти зірок 70-х і нинішніх, то видно, наскільки музика стає пластиковою, одноманітною, нецікавою. А етнічна складова у кожного народу унікальна. Я не вважаю, що українські пісні чи співаки найкращі в світі. І грузинські не найкращі. І італійські теж ні. Всі унікальні по-своєму, всі цікаві. В цьому різноманітті і є сила. " 

https://www.youtube.com/watch?time_continue=2&v=gqHJT5fZuJk&feature=emb_logo

– Як ти думаєш, ця одноманітність і пластик – це етап розвитку музики?

– "У цьому я песиміст. Слухаю різну музику, спостерігаю, що любить моя дочка – і меня здається, що все вже вичерпано. Ну, скажімо, Майкл Ківанука. Це прекрасний музикант, але ж це повторення, все це вже було. Нових жанрів після дабстепу я не чув. Там хоч і технічний момент, але все ж було нове звучання: зробили басову партію провідною. А далі тільки повтори. Наступний етап – це вже музика, яку будуть створювати роботи".