Чи потрібно ростити «геніїв з пелюшок»?

Останнім часом тільки й чути від молодих матусь про методики Монтессорі, Домана, Штайнера. Куди не глянь скрізь є свої школи раннього розвитку, англійська для найменших і, навіть, плавання для немовлят. Але наскільки ефективне таке навчання, і чи зможуть ми можемо ми у найближчому майбутньому очікувати на покоління справжніх вундеркіндів і геніїв. Про це і багато іншого журналісту ІА «Погляд» розповіла вчитель початкових класів Немішаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Олена Кудря, яка увійшла до друкованої збірки Кращих практик жіночих ініціатив України 2017 року зі своєю авторською збіркою «Гімнастика для мозку. Гармонійний розвиток обох півкуль мозку». – Олено, для початку розкажіть, що ви взагалі думаєте про «моду» на ранній розвиток? – Останнім часом молодих батьків охопила епідемія раннього розвитку дитини. І я, ставши мамою, тому не вийняток. Ми всі біжимо в центри розвитку, записуємо на заняття своїх дітей, вмикаємо комп’ютери з різноманітними програмами і намагаємося вкласти в маленькі голови масу інформації, щоб наші діти стали «геніями з пелюшок». Але мало хто задумується, що всьому повинен бути свій час. І раннє навчання для дітей так само шкідливе, як і затримка розвитку. – Тобто «перестаравшись» ми можемо нашкодити своєму чадо? – Наш мозок дозріває не рівномірно і для того, щоб дитина почала усвідомлено читати, її мозок повинен бути готовий до цього. Якщо дитину інтенсивно навчати читати в 3-4 роки, це призведе до енергетичного виснаження мозку, обкрадання ділянок, що забезпечують рух тіла і сприйняття простору. Цей «тілесний» дефіцит швидше за все залишиться на все життя у вигляді незручності, незграбності, а то і серйозних рухових порушень, наприклад, дитина в 7-8 років не вмітиме стрибати або насилу спускатиметься по сходах. Натомість, дефіцит енергії також може викликати заїкання, порушення мовного розвитку, порушення емоційної сфери (примхливість, агресивність). – Що ж робити? – Якщо батькам хочеться допомогти дитині стати успішною, розумною, креативною, то займатися змалку потрібно розвитком обох півкуль головного мозку. Адже мозок людини являє собою «співдружність» півкуль – лівої і правої, кожна з яких – необхідне доповнення іншої. – Знаю, що ви є автором збірки, саме на цю тему, розкажіть про неї. – З темою гармонійного розвитку обох півкуль головного мозку познайомилася тоді, коли була ще маленькою моя донька Яна. Саме для своєї дитини я шукала новітні методи навчання читанню. І тоді натрапила на інформацію про негативні наслідки раннього навчання. Почала глибше вивчати цю тему і шукати методи розвитку саме обох півкуль мозку. Практичних посібників я не знайшла, тому прийшлося самостійно розробляти вправи, придумувати потішки для пальчиків, працювати щоденно з дитиною. З часом я зібрала чимало своїх матеріалів, які шкода було відкладати на далекі полиці і так виникла ідея створити зошит «Слухняні рученята», який би міг принести користь й іншим дітям. Я збиралася працювати з цим матеріалом і в школі на своїх уроках. Та для цього потрібно було отримати дозвіл з МОН. У наш час це важко. І на той момент я не вірила, що в мене щось вийде. Але рукопис, побувавши в руках безлічі професорів, психологів, психіатрів, лікарів, учителів, отримав схвальні відгуки і гриф МОНУ. До нього мною була створена програма з кінезіології для учнів 1 класу. – Як саме впроваджуєте на уроках програму з кінезіології? Чим вона цікава та корисна для дітей? – Впроваджую програму не лише на уроках у 1 класі. Використовую вправи з кінезіології впродовж усіх років навчання. Дітям дуже подобаються ці уроки через їхню незвичайність. Учнів захоплює те, що завжди їх вчили олівчик тримати правою рукою, а тут вчителька просить взяти в ліву, а на наступному уроці малювати обома руками. Спочатку їм важко, а далі вони бачать, що все виходить, це їм приносить масу задоволення і вони з радістю виконують прості вправи, які дають багато користі. Адже саме вони дозволяють створити нові нейронні зв'язки і поліпшити роботу головного мозку. – Чи є вже перші результати впровадження програми? Які успіхи демонструють діти? – Звичайно, для того, щоб досягти значних успіхів, шкільних уроків замало. Бо на уроці ми інколи не встигаємо дати дітям той матеріал, який повинні були подати. Не говорячи вже про кінезіологію. У сам мозок ми не зазирнемо, точних вимірів не зробимо. Але можу з впевненістю сказати, що методика чудово впливає на діток гіперактивних. Перевірено, що дані  вправи помітно заспокоюють дитину, налаштовують на роботу. Також це інструмент для розвитку творчості та креативності. Це можна прослідкувати в роботах дітей. – А як поставилися батьки до такої інновації? – Ті батьки, які цікавляться своїми дітьми задоволені, що мають змогу крім звичайної програми отримувати щось додатково. Хтось просив посібники для менших діток. Але є люди, яких не зацікавили розробки. Це прикро. – Чи пішла програма далі? У світ? – За програмою «Слухняні рученята» працюють учителі Бородянського району. Зошити були закуплені для корекційних занять з дітками, що мають особливі потреби. Досвід швидко розійшовся по усій Україні. Люди звертаються, я ділюся своїми напрацюваннями, підтримую колег. Приємно, що інколи телефонують, просять передати посібники навіть в Польщу, Росію, Грузію.