Бій під Крутами: аналогії з сьогоденням

Сьогодні, 29 січня – 102 річниця одного з епізодів першої російсько-української війни 1917-1918 років –бою на залізничній станції Крути, що на перегоні між Бахмачем і Ніжином.

Нині багато дослідників проводять аналогії української війни 1917-1918 років і сьогоднішньої війни з Росією. Зокрема, те, що тоді, і зараз ідеться про гібридну війну, принципи якої ще на початку минулого століття впроваджували більшовики. Героїв Крут порівнюють із «кіборгами»-захисниками Донецького аеропорту. історик, начальник Управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті Історик Ярослав Файзулін виклав свої думки, які тільки підтверджують аналогії.

ХРОНОЛОГІЯ БОЮ. Бій під Крутами 29 січня 1918 року був одним з епізодів Першої російсько-української війни 1917 -1918 років. Бій віжбувся на залізничній станції Крути, на перегоні між Бахмачем і Ніжином. Радянське військо, яке наступало на Київ з боку Бахмача складалося з двох так званих революційних армій:  Єгорова і Берзіна. Окрім того, з радянського боку брали участь бійці загону Кудинського. Загальна кількість усіх цих загонів була становила приблизно 7 тис. осіб. У бою під Крутами з російського боку брали участь 4-6 тис. бійців. Їм протистояли українські війська зовсім з іншою кількістю бійців 520 осіб, і це були учнв Київської юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького, також Помічного студентського куреня Січових стрільців, до якого входили студенти Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія. По суті, це були 18-20-річні юнаки (теперішньою мовою – курсанти), учні та студенти, що здебільшого не були готові до військових дій і мали погане обмундирування. Окрім значної  переваги у живій силі, на озброєнні у росіян був бронепотяг «ім. Володимира Леніна», артилерія та стрілецька зброя. Українці мали 16 кулеметів, бронепотяг і бойовий потяг (залізничні платформи з гарматою на кожній), які поступалися в потужності російському панцернику. Українцям завдяки вигідній позиції і героїзму бійців вдалося стримувати наступ до темряви, потім під тиском нападників організовано відступили до ешелонів, що очікували неподалік станції, і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але студентська чота – 28 хлопців, заблукавши у темряві, підійшли до станції Крути, уже зайнятої більшовиками, і потрапили у полон. Хлопців катували, а потім стратили. Цим російські війська порушили міжнародну Женевську конвенцію 1907 року. Відомий епізод події – те, що один із бійців, гімназист, галичанин Григорій Піпський перед стратою почав співати «Ще не вмерла Україна».

Результати бою: втрати росіян – 300 осіб убитими, українців – 70-100 осіб.

Про точну дату бою під Крутами ще сперечаються дослідники. Офіційно визнана версія – 29 січня, також історик М. Ковальчук назвав іншу дата – 30 січня й навів вагомі аргументи на її користь, хоча це не отримало належного резонансу в українській історіографії). Є й інші «білі плями» щодо цього відсутні системні дослідження біографій учасників бою під Крутами, маємо поодинокі статті; тривають дискусії щодо місця поховання учасників бою тощо.

Та ми достеменно знаємо, що учасники того одного з епізодів першої російсько-української війни грудня 1917-квітня 1918 років, боку, майже діти за віком –справжні герої, які прийняли бій з окупантом. А саме так сприймали тогочасне захоплення України більшовиками більшість українців. Дослідники називають ті події російсько-українською війною.

Як зауважує Ярослав Файзулін, то була саме російсько-українська, а не громадянська чи будь-яка інша війна. У бою під Крутами зійшлися війська Української Народної Республіки із столицею в Києві та російські підрозділи, сформовані в переважній більшості з росіян, озброєні й споряджені петроградським Раднаркомом. Бій під Крутами є однією з найвідоміших подій Української революції 1917-1921 років.

Ярослав Файзулін звертає увагу на те, що та війна мала гібридний характер. «Збройна агресія Росії супроводжувалася потужною пропагандою. Володимир Ленін та його соратники публічно заявляли, що вони підтримують автономію та самовизначення народів, але з іншого боку, як тільки українці проголосили власну державність у формі УНР, і спробувала вийти з орбіти впливу Росії, петроградський Раднарком оголосив війну УНР».

Історик зазанчає, що з погляду військового, бій під Крутами безумовно є прикладом успішної оборонної операції. «Українські підрозділи, які обороняли Київ, із незначними втратами виконали поставлене командуванням завдання. В меншості вони дали бій ворогу, завдали йому суттєвих втрат і організовано відступили до вагонів, які на них очікували. Таким чином, було затримано ворога і збережено контроль над Києвом, столицею УНР».

Бій під Крутами мав важливе політичне значення, звертає увагу історик і наголошує, що він дозволив лідерам УНР завершити переговори в Бересті між делегаціями УНР і країн Четвертного союзу і підписати Берестейський мирний договір – перший мир Першої світової війни, згідно з яким УНР стала суб’єктом міжнародних відносин.

Попри те, що бій під Крутами не мав визначального воєнного значення, був одним із багатьох боїв в ході першої російсько-української війни, для українського народу він став символом героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України, підкреслює Ярослав Файзулін і зазначає, героїзм і самопожертва вояків і пасивна позиція більшості викликає болючі аналогії з сьогоденням.

А інфографіка від УІНП, підготовлена до 100-річчя бою, є актуальною і сьогодні.

Джерела: Ярослав Файзулін, Український інститут національної пам’яті

Фото з відкритих інтернет-ресурсів