Аптека-музей у Києві: історія
Співвласник аптеки на Подолі Георг-Фрідріх Бунге повною мірою користувався своїм правом на «монополію» і тривалий час не нікому не дозволяв відкривати «партикулярні» фармацевтичні заклади
Молодий фармацевт Георг-Фрідріх Бунге, уродженець містечка Шталлупенен у Східній Прусії, у 1750 році став управителем аптеки на Подолі у Києві. Для цього його запросила власниця закладу Анна Гюннінгер, вдова заснивника аптеки Йоганна Гейтера, яка більше не захотіла керувати закладом.
Аптека розташовувалась між двома монастирями - Фролівським і Петропавлівським у одноповерховій будівлі, яка, втім, була кам’яною, що не так часто зустрічалось тоді на Подолі. І це була єдина у Києві «партикулярна» аптека, тобто доступна для усіх жителів міста. Аптека у військовому госпіталі на Печерську, обслуговувала лише офіцерів і солдат місцевого гарнізону, а на Подолі могли придбати ліки й цивільні.
Бунге повів справи розумно і успішно, а в1751р. одружився з донькою хазяйки Катериною Гейтер. Як весільний подарунок теща зробила зятя співвласником аптеки.
«З часом аптеку на Притисько-Микільській вулиці кияни стали називати «аптекою Бунге» - всіма справами там завідував Георг-Фрідріх. Лікарські засоби у тій аптеці поділялись на два окремих реєстри: для бідноти і заможних киян. Відповідно, відрізнялися ціни на товари і сировина, з якої їх виготовляли. Наприклад, мило для селян Бунге робив з собачого жиру, а для заможних покупців – з пальмової чи оливкової олії. Селян лікував травами, а власників тугих гаманців – дорогими порошками власного виробництва. На Андріївській горі Бунге розбив аптекарський город, на якому вирощував лікарські трави. Також купував їх у подільському «Магазині лекарственных вещей» Лукяна Веделя (батька славетного українського композитора Артемія Веделя). Були на лікарські трави і оптові покупці – наприклад, Печерська лавра, куди Бунге постачав ладан, траву базиліка, бергамотову есенцію, апельсинову, мускатну і лавандову олію, з яких варили миро», розповідає на Фейсбук-сторінці Киевские истории Maksym Oleynikov.
Дослідник зауважує, що аптека Бунге залишалась єдиною "цивільною" в місті аж до 1770 року, притому, що фанмацевтичний бзнес на той час, як і нині, був справою прибутковою. А все тому, що держава у ті часи не тільки контролювала роботу аптек, але й давала їм привілеї. Наприклад, ніхто не міг відкрити аптеку у місті без згоди власника аптеки, який зробив це першим. Вочевидь, упродовж протягом двох десятиріч Георг Бунге викоористовував своє монопольне право.
«У 1770р. ситуація змінилась - у Києві спалахнула епідемія чуми. І хоч місто за наказом Катерини ІІ ізолювали від зовнішнього світу щільним кільцем охорони, хвороба довго не стихала, відібравши життя у біля 6 тис. киян. Після цього монопольні привілеї аптек відмінили – влада вирішила, що якби в місті аптек було більше, то чуму вдалося б вчасно зупинити. 18 листопада 1779р. померла Анна Гюннінгер. Аптека повністю перейшла у власність Бунге. Імператриця спеціальним указом надала йому звання аптекаря. Георг рушив до міського магістрату на Контрактовій площі, де прийняв присягу і отримав гербовий папір, що підтверджував звання аптекаря. Тоді ж він прийняв громадянство Російської імперії, без якого заборонялось самостійне ведення бізнесу. А через 5 років постановою Київських дворянських зборів від 28 жовтня 1784 року Георг Бунге «за добросовестную работу на общую пользу и образ жизни, достойный благородного человека» був внесений до ІV частини дворянської родової книги Київської губернії», розповідає Maksym Oleynikov.
Георг і Катерина Бунге мали 4 дочок і 8 синів. «11 липня 1792 року, передбачаючи скору смерть, 70-річний аптекар склав заповіт. Аптеку мали успадкувати Фрідріх-Йоганн і Андрій, бо середній син Георг-молодший на той час вже мав власну аптеку. 19 серпня 1792р. Георг-Фрідріх Бунге помер.До 1835 року аптека належала нащадкам Георга-Фрідріха. Потім кілька раз міняла власників, але залишалась аптекою.А за радянської влади будинок націоналізували, після чого він неодноразово змінювв профіль – був аптечно-житловим, житловим, торгівельним, конторським», зазначає Maksym Oleynikov.
Також він розповідає, що на хвилі суспільного інтересу до відновлення і впорядкування історичних споруд на Подолі у 1983р. розпочалася реконструкція будинку № 7 по вулиці Притисько-Микільській. У 1986 році найстарішій київській аптеці повернули її початковий статус – відкрилася аптека-музей, в якій відновили не лише інтер’єр старовинної аптеки, але й образ одного з піонерів київського фармацевтичного бізнесу Георга-Фрідріха Бунге.
Фото з відкритих інтернет-ресурсів