Апсайклінг по-Вишгородськи

Багатодітні родини району сповідують філософію «другого життя» речам, що вийшли з ужитку і залучають до цього все більшу кількість людей

Слово «апсайклінг» багатьом ще не знайоме, а тим часом саме явище прекрасно відоме багатьом: це коли із старих непотрібних речей робиш щось нове, та ще й з творчих підходом.

 Так, ще прабабусі наші мали звичку нічого не викидати – одяг, наприклад, перешивати й перелицьовувати, а коли він уже зовсім зношувався, ще й робити з нього килимки. Матеріальна можливість не аж так ощадливо ставитись до речей роблять таку звичку не аж такою актуальною. А тим часом багато текстилю люди просто викидають, тим самим збільшуючи масу звалищ, а отже – й навантаження на довкілля.

Втім, поступове відродження економного ставлення до речей, пов’язане не так з матеріальною скрутою, як з турботою про довкілля, набуває все більшої популярності.

ДОВІКА Термін «upcycling» у перекладі з англійської означає переробку, вторинне використання або навіть «нове життя» речей. Для одних це хобі, для інших ремесло. Цей спосіб переробки непотрібних речей є творчим процесом, адже завдяки кмітливості й таланту в результаті виходить абсолютно новий й досить корисний в повсякденні виріб.

Зокрема, у Вишгороді, по вулиці Київській, 10, уже півроку діє Банк одягу, організований асоціацією багатодітних родин «Перлина». Сюди люди можуть принести ті речі, які стали їм не потрібними (діти виросли, чоловік поправився, дружина схудла…), а інші можуть прийти і взяти те, що їм необхідне. Таким чином період «життя» речей продовжується.

Іноді можна сформувати безкоштовно цілий гардероб. «Буває, що люди дзвонять і просять, наприклад, одяг на хлопчика, 10 років? І ми намагаємося підібрати необхідне», розповідає керівник Вишгородського міського відділення «Перлини» Яна Мунтян.

«Але інколи буває, що люди приносять речі, які вже не можна носити через дефекти, які з’явились під час використання речі. Десь протертості, плями… А сама річ добротна, з якісної тканини. І ось тоді виникла ідея звернутись до апсайклінгу – тобто дати друге життя речам, але використовуючи при цьому творчий підхід, - каже голова асоціації «Перлина» Ольга Кондратюк. –Приміром, багатодітна мама з селища Димера Ірина Швачко з старих речей шиє прекрасні торбинки, мішечки для спортивної форми – симпатичні, вони подобаються багатьом, адже вона підходить до цього з фантазією».

Про творчі вироби Ірини Швачко «Погляд» уже писав. Тим більш приємно було познайомитися з майстринею. Ірина розповіла, що шиття для неї – хобі, і що вона із задоволенням займається попросту перешиванням, а по модному – апсайклінгом. Зараз отримала своєрідне «замовлення»  - пошити фартушки із старих чоловічих сорочок для дитячого садка. «Спинки сорочок найменше зношуються, і вони прекрасно для цього підходять, - каже Ірина. – І для дітей цікаво допомагати вихователькам накривати на стіл у групі в таких фартушках – як справжні господині!»

Ідею апсайклінгу підхоплюють і діти. Відповідальна за роботу Банку одягу Ольга Кашперська продемонструвала журналістам «Погляду» сумочку, яку пошила власноруч її 12-річна донька Діана. Вочевидь, дівчинці подобається ця справа, бо вона дала мамі «завдання» – вияснити у Ірини Швачко деякі нюанси оздоблення сумок, і Ірина із задоволенням надала консультацію.

«Звичайно, хотілось би, щоб глибина використання непотрібних речей була  більшою, але нам це поки що не по кишені – одна машина з переробки текстилю коштує 50 тисяч євро. Втім, радує те, що  дещо вдається робити – і для довкілля, і для людей», - зауважує Ольга Кондратюк.