Альона Романюк: путін - це зло, але не єдине
Днями вечеряла у данській родині разом з колегами з Британії, Німеччини та Ірландії.
Загалом, данці - дуже привітні. Практично всі - незалежно від віку - говорять, окрім данської, англійською. Але цей пост про інше.
Мене завжди запитують про Україну, про те, що у нас відбувається і як ми реагуємо. І от данка каже щось на кшталт:
«Це ж який цей путін! Ця війна нікому не треба, тільки путіну.
Це одна людина, через яку стільки жахіття».
І це ще одне підтвердження, що наратив «це війна путіна» діє на тих, хто нас підтримує.
Запитую, як вважають усі, хто присутні на вечері, чи це путін гвалтував українських жінок? Чи це путін робив звірства у Бучі та Ірпені? Чи це путін знищив Маріуполь? Чи путін випустив ракети з Каспійського та Чорного морів, з території Білорусі на мирні українські міста, школи, дитсадки, будинки та торгові центри? Ні, це роблять конкретні люди. Тому, так, путін - це зло, але не єдине.
І тут один і колег запитує, а чи є в мене родичі в росії? Бо, мовляв, люди путіна не підтримують.
І тут одразу є дві тези чи навіть три. Перше - щодо підтримки путіна, можна глянути соціологічні опитування.
Так-так, мені скажуть, що все намальоване і не відповідає дійсності. Ок. Друге. Є перехоплені Службою безпеки України розмови окупантів з їхніми рідними.
Наприклад, дружина каже, своєму чоловіку-військовому:
«Ти, давай, там ето, насілуй укрАінскіх баб, только мне нічєво нє гаварі».
І це не монтаж. Цих людей змогли ідентифікувати журналісти: знайшли їх, подзвонили і верифікували голос. І не тільки голос. І третє.
Так, у мене є родичі в росії. Як і в багатьох українців. Наприклад, мій дядько (двою - чи тою рідний) з 24 лютого почав присилати усілякі ролики про те, як росія заснувала українські міста, що України ніколи не було і тд. І так, він підтримує політику путіна.
А ще - я була двічі в Москві у 2010 році. У мене було багато знайомих звідти, які зараз або мовчать, або у лютому прийшли в коменти у фб стібатися та розказувати, що ми самі себе обстрілюємо. Традиційно пішли за кораблем.
Ще одне питання. А ти в Києві? Там зараз безпечно?
Так, я переважно у Києві. Але в Україні зараз немає жодного безпечного місця. Російська ракета може прилетіти в будь-який час і будь-куди. Ти ніколи не знаєш, коли і куди. І росіяни б’ють по цивільних об’єктах, по жилих будинках. 2 тижні тому випустили за два дні більше 50 ракет.
Може ти поживеш трохи за кордоном?
Ні. Дякую. Мені у Києві значно легше, аніж за кордоном. Київ - рідний. Україна - навіть під обстрілами - рідніша за усі країни світу разом взяті.
А тут накриває значно сильніше. Я навіть не уявляю, як себе почувають жінки з дітьми, які змушені були покинути Україну, у кого зруйновані домівки, міста та сім’ї. Пишу - просто хочеться кричати від безсилля.
В Україні мої рідні і близькі. Там мій дім.
Було ще багато питань, але наприкінці вечері знову повернулися до питання війни в Україні. Данці мене запитують, чи хочу/вірю я в мир, в мирні стосунки між росією та Україною?
В такі моменти хочеться запросити усіх цих людей в Україну на кілька днів, пожити в режимі повітряних тривог, прильотів ракет та атак. Але я нікому не побажаю ережити жахіть війни.
Так, я дуже хочу, щоб ця війна закінчилася, бо щодня на фронті гинуть або отримують поранення мої друзі та знайомі, бо щодня жодна людина в Україні не може бути впевнена у тому, що завтра настане.
Я дуже хочу миру, як і усі українці. Ми взагалі дуже миролюбива нація.
Але ми не готові віддавати свої землі. росія окупувала територію України десь приблизно у дві з половиною Данії.
Я дуже хочу миру, але він можливий тільки за умови, коли російські солдати підуть з української землі, заберуться в росії.
Мир можливий тільки тоді, коли усі українські землі будуть звільнені. російські злочинці мають бути покарані.
І має пройти час перш і певно не одне покоління, яке зможе почати вибудовувати стосунки із росіянами.
Було ще багато питань і багато відповідей. Можливо, ще поділюся.
Але спілкуватися із простими людьми дуже цікаво - вони не просто готові нас слухати, вони цікавляться, вони хочуть нас слухати.
І так, вони часто теж є жертвами роспропаганди. Але нам треба лупати сю скалу. По-іншому ніяк.
Першоджерело за посилааням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.