6 листопада – день запуску Київського метро

У перший тиждень роботи столична підземка працювала в екскурсійному режимі. Налічувала вона всього п’ять станцій

У світі на той час метро не було новинкою – перший метрополітен відкрився у Лондоні 1863 року, і з’єднав сім станцій. Не було новинкою метро і в тодішньому СРСР. Київський метрополітен став третім після Московського (1935р.)  і Ленінградського (1955р.)

Втім, Київ мав усі перспективи обігнати Лондон у будівництві і запуску підземки, але не склалося.

ДОВІДКА. У Києві ідея підземної залізниці виникла у 1884 році. Саме тут вперше в Російській імперії було розглянуто проект дороги під землею. Проект передбачав проведення тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу через Поштову площу і Бессарабку. Проте депутати міської Управи відхилили цей проект – цілком імовірно, через банальний страх перед невідомим. Так само сталося і Москві, де провалилися проекти 1902 і 1912 років. 1916 року Російсько-Американська Торгова Палата в особі інженера Іллі Мочала пропонує новий проект будівництва метрополітену, який також було відхилено міською владою Києва. Однак ідея спорудження метро у Києві не полишає голови фахівців та можновладців. Уряд гетьмана Української держави Павла Скоропадського мав намір будувати урядовий центр і лінію метро у районі Звіринця. Та влада незабаром перейшла до Директорії Симона Петлюри й тема створення київського метро знову відійшла на задній план.

То ж ідея спорудження підземки у Києві знайшла своє втілення лише підсля Другої Світової війни. А першу чергу Святошино-Броварської лінії було відкрито 6 листопада 1960 р. Вона простягалася на  5,2 кілометра і включала станції "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальна", "Дніпро".

Звичайно ж, для киян це було незвично – не просто новий вид транспорту, а ще й підземний! Зазвичай СРСР було заведено приурочувати відкриття значних об’єктів до річниці тодішнього «всенародного» свята Жовтневої революції, яке завжди урочисто і помпезно відзначали 7 листопада. То ж напередодні цього дня й запустили підземку. Після урочистого відкриття метро на станції «Хрещатик» першими пасажирами нового транспорту стали, як це було заведено в СРСР на подібних заходах, керівництво КПУ і Києва, Академії наук, творчих спілок, вищих навчальних закладів, а також передовики виробництва, журналісти, а також  метробудівці. Перший потяг метро вів машиніст Іван Виноградов.

«Протягом наступного тижня метрополітен функціонував у екскурсійному режимі. Туди пускали лише групи від підприємств або навчальних закладів за попередньо затвердженими списками. Огляд підземки і катання у тривагонному потязі були безкоштовні. Більшість екскурсантів спускалися під землю вперше. Для цього їм знадобилася не лише сміливість (а раптом стеля обвалиться?), але й спритність. Адже не так просто ступити на стрічку ескалатора і не впасти. Треба ще встояти на сходинці, тримаючись за гумовий поручень, який… рухається повільніше ескалатора! Внизу деякі екскурсанти, побачивши, що ескалатор не зупинятиметься, попросту зістрибували з нього», зауважує письменник і історик Станіслав Цалик.

Після «екскурсійного тижня» метро запрацювало у робочому режимі, а жетонів ще не було: люди брали паперові квитки, які погашали контролери перед виходом пасажирів на платформу. Проїзд коштував на ті гроші 50 копійок, а з 1 січня 1964-го, коли було проведено деномінацію радянських грошей, ціна стала 5 копійок. А у вересні того ж таки 1961-го було запроваджено турнікети.

Кияни відразу оцінили зручність нового виду транспорту і швидко до нього звикли. До того ж, не могло не потішити естетичні смаки й художнє оформлення багатьох станцій. Приміром, навряд чи когось залишить байдужим барвисте панно станції «Хрещатик», автором якого була українська художниця декоративного і монументального мистецтва Оксана Грудзинська.

До речі, рекорд глибини станцій Київська підземка встановила з свого початку свого виникнення. Станція «Арсенальна» вважається найглибшою  у світі – глибина складає десь 104-105 метрів. І хоч деякі джерела стверджують, що найглибшою станцією метро у світі вважається «Толедо» в італійському Неаполі, однак не вказується, яка там глибина. Також «Арсенальна» – єдина станція метро так званого «англійської типу» в країнах колишнього СРСР - оформлена білим і рожевим мармуром, у строгому стилі.

З тих пір Київське метро розвивалось, збільшувалась кількість станцій, додавались нові гілки, і цей вид транспорту є найшвидшим і найзручнішим у столиці. А кияни й гості міста мріють про подальше «розростання» підземки до інших куточків Києва, адже потреба у цьому зростає із розбудовою Києва і збільшенням кількості населення.

ЦІКАВИЙ ФАКТ. О 6-й годині ранку 10 січня 1863 року у Лондоні від станції Паддінгтон по освітлених гасовими лампами тунелях з інтервалом 15 хвилин по маршруту відправилось шість поїздів з чотирма вагонами кожний. Всього за перший день було здійснено 120 поїздок і перевезено 38 тисяч пасажирів.

Джерела: Київськей метрополітен, ВВС, jnsm, depo, tribuna,businessvisit, life.pravda