175 років тому Тарас Шевченко долучився до розкопок кургану на Васильківщині
У 1845 році Тараса Шевченка – випускника Петербурзької академії мистецтв – запросив його знайомий, професор Київського університету Св. Володимира Микола Іванішев взяти участь у розкопках великого кургану Переп’ятихи, розміщеного поблизу с. Мар’янівки Васильківського району на Київщині. А через рік – 2 липня 1846 року – 32-річний Тарас Шевченко почав офіційно працювати художником на розкопках кургану Переп’ят на Васильківщині на Білокняжому (Перепетовому) полі.
Варто зазначити, що саме так розпочалась кар’єра Шевченка як художника, який працював на ниві археології. І саме для занять художніми студіями молодий Тарас, який тільки но закінчив Петербурзьку академію мистецтв, приїхав в Україну.
Розкопки великого кургану Переп’ятихи проводили за ініціативи Київської археографічної комісії, що займалася вивченням місцевих старожитностей.
Як пише Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності Національного музею історії України, дослідження визначної пам’ятки скіфського часу – кургану Переп’ятихи – збагатило археологічну науку знаннями про особливості поховального обряду та матеріальної культури племен лісостепової Скіфії. Ці племена наприкінці VII ст. до н. е. населяли територію історичного Білоцерківського степу, кордони якого нині визначають такі населені пункти, як Фастів, Васильків, Біла Церква, Трипілля та Київ.
Оскільки влітку 1845 р. Т. Шевченко працював на розкопках Переп’ятихи як позаштатний співробітник, документальних свідчень про це майже не збереглося.
Звіт про розкопки кургану Переп’ятихи в 1846 р. опублікували у праці «Старожитності, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів», що вийшло накладом 600 примірників у Києві та Петербурзі. Кожен аркуш цього великоформатного художнього видання оздоблений вишуканою рамкою-віньєткою. Текст, автором якого є Микола Іванішев, викладено російською і французькою мовами та прикрашено художніми заставками та заголовними літерами. Один примірник «Старожитностей…» (1846), виданий у Києві, нині зберігається у книгозбірні Національного музею історії України.
Додатками до «Старожитностей…» (1846) є 11 гравійованих ілюстрацій, створених у київській хромолітографії Йозефа Вальнера за малюнками художників, які в 1845 р. працювали в експедиції на Перп’ятисі. На цих ілюстраціях зображено загальний вигляд та поперечний розріз кургану, загальний план виявлених у ньому поховань, а також різні категорії знахідок.
Про курган Переп’ятихи
Згідно з опублікованим у 1846 році звітом курган Переп’ятихи вирізнявся з-поміж інших курганів Перепетового поля своїми розмірами: на час розкопок його висота становила близько 11 м. Після того, як робітники-копачі зняли насип кургану, а також розібрали уламки гранітних брил та перетрухлі дубові колоди (з яких, на думку Д. Іванішева, було споруджене склепіння поховальної камери), на дні виявили 14 людських поховань. Поряд із кістками небіжчиків містилися прикраси (численні керамічні, скляні та кістяні намистини), залишки дерев’яного щита та залізні предмети: стріла, молот, сокира, ніж. У кургані також знайшли чимало фрагментів розбитого керамічного посуду (черпаків та чаш), а також кам’яних мисок, виготовлених із піщаника. Поряд із одним похованням виявили 24 золоті платівки у формі грифона, які, ймовірно, були нашиті на одяг, шкіряне взуття чи певний текстильний виріб, що не зберігся.
Великі розміри кургану Переп’ятиха, його складна конструкція та значна кількість одночасних поховань у ньому дали підстави сучасним дослідникам визначити цю археологічну пам’ятку як гробницю вождя одного із племен лісостепової Скіфії VII ст. до н. е.
Читайте також, що 2 липня відзначають Міжнародний день собак.
Раніше "Погляд" ігнформував, що 25 років тому відійшла у вічність легенда української естради Назарія Яремчука.