Як писати про ветеранів і ветеранок: рекомендації ветеранів і Українського ветеранського фонду (ВІДЕО)

Ветерани та ветеранки на полі бою, ветерани та ветеранки, які повернулись до цивільного життя. Чи не кожного дня ми маємо змогу бачити їх на вулицях наших міст чи сіл, у смартфонах, переглядаючи новини у соціальних мережах, на екранах телевізорів. Часом у ЗМІ це – "наші мужні, найвитриваліші, сонечки", або "рекси", на кшталт героїв найепічніших бойовиків у мультикамі. Часом це – "неймовірні красуні", які крім війноньки встигають і за собою доглядати. А бували і новинні меседжі – "атошник з гранатою" або "розгніваний атошник". Реальні військовослужбовці та військовослужбовиці, які мають не медійні історії та певно не відповідають кінематографічним канонам краси та сили з’являються у нашому інформаційному просторі значно рідше. А гучні заголовки, які надмірно героїзують, або роблять ветеранок "інстаграмними" часто буквально знецінюють важливість вибору цих чоловіків та жінок захищати свою країну, їхній унікальний бойовий досвід.

Аби висвітлення теми ветеранів та ветеранок було більш екологічним та таким, що відповідає реальності, фахівці Українського ветеранського фонду Мінветеранів спільно з ветеранами розробили рекомендації для ЗМІ "Як писати про ветеранів".

Далі три важливі поради, які допоможуть формувати образ ветеранів у суспільстві.

Повага – основа вашого матеріалу

Кожен ветеран і кожна ветеранка мають свою історію. Підходьте до теми з повагою до ветеранів та проявляйте емпатію до їхньої біографії, емоцій.

Ветерани віддають свій час, здоров’я, часом життя в ім’я захисту країни, тож необхідно поважати їхній досвід. Ставтесь з повагою до досвіду ветеранів різних часових проміжків. Уникайте формулювання “з початком війни” в контексті часового проміжку з 24 лютого 2022 року, бо цим самим втрачаємо пережитий досвід ветеранів, які брали участь в бойових діях з 2014 року. Коректнішими будуть фрази на зразок: “з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Сюди ж слід віднести і стереотипне перекладання обов’язків з цивільних на військових. Мова йде про меседжі, які нерідко з’являються:
"От ветерани повернуться, то вам буде!".

"Незламні/нескорені/непереможні на фронті, а повернуться — будуть будувати/все буде на них й у цивільному житті".

Розбудова сильного та ефективного громадянського суспільства – в першу чергу справа цивільних. Не слід перекладати цивільні обов'язки на тих, хто виконав свої військові. У команді УВФ зазначають, що це вкрай негативна тенденція, яка не спрацювала від 2014-го року.

Крім цього, завжди запитуйте ветеранів про їхню готовність розповідати свої історії, певні робочі деталі. Не тисніть на тих, хто не готовий відкривати свої переживання. Серед заборонених питань – "чи вбивали?". Такі вислови категорично заборонені. У ветеранів немає "вбитих людей", у них є "знищені цілі".

Реальні історії ветеранів. Їх багато

Журналістика любить розмаїття та унікальність. Ветеранська спільнота — різноманітна, а кожна історія унікальна. Ці люди можуть бути як діючими військовослужбовцями, які вже мали досвід участі у бойових діях, так і цивільними з бойовим досвідом, які вже демобілізувались. Їх об’єднує бойовий досвід, а ще, за висловом Дмитра Козацького (позивний "Орест"), "ветерани — це громадяни, які заплатили більше, ніж податки".

Писати про ветеранів — це важливий вид журналістики, який може підвищити усвідомленість суспільства щодо їхнього внеску та проблем, з якими вони зіштовхуються. Розповідайте історії різних ветеранів. Висвітлюйте різні аспекти їхнього життя – досягнення на фронті та після війни, підкреслюйте досягнення ветеранів у науковій, культурній сферах, бізнесі.

Запрошуйте на інтерв’ю не тільки медійних осіб. Високі рейтинги інтерв'ю/сюжету/програми не завжди залежать від кількості підписників ветерана. Воюють різні люди за статтю, віком, професійним досвідом тощо. В Силах оборони — різні люди, політичні погляди, соціальний капітал. Але не варто акцентувати на цьому увагу, якщо така інформація не є основним меседжем.

Ветеран — це не лише про ПТСР, як і ПТСР — не лише про ветеранів

Почнемо з візуалізації. У новинних сюжетах, статтях не слід використовувати картинку "військового, який у розпачі тримається за голову" або "ветеран, який б'є посуд". Усе це не відображає реальної картини, а навпаки викривляє її. Це формує образ ветерана, який потребує, щоб або його жаліли, або остерігались, бо психіка травмована, і що ПТСР — це лише про агресію і такий прояв.

Особливу увагу, обережність та відповідальність слід приділити вибору заголовку. Ця тема чутлива і може містити потенційно образливу інформацію. На думку авторів посібника рекомендацій слід уникати наступних моментів:

• Спрощення та узагальнення. Уникайте узагальнень у заголовках, адже вони можуть сприяти стигматизації ветеранів з ПТСР. Наприклад, уникайте заголовків типу "Всі ветерани з ПТСР страждають від..." або "ПТСР — найбільша проблема серед ветеранів".

• Сенсаційність і паніка. Уникайте використання заголовків, які мають сенсаційний характер і можуть викликати паніку серед читачів. Наприклад, не використовуйте заголовки, які містять слова "ПТСР ветерана загрожує…" або "Ветерани з ПТСР частіше агресують".

• Використання негативних прикладів. Не використовуйте конкретні приклади ветеранів з ПТСР для ілюстрації загального стану. Це може викликати негативне ставлення до інших ветеранів. Наприклад, "із ПТСР = хулігани".

• Жарти та іронія. Уникайте формулювань заголовків, які можуть викликати жарти або іронію про ПТСР. Ця тема вимагає серйозного ставлення. Лише самі ветерани можуть іронізувати над собою в межах цієї теми, маючи такий досвід. Згадуймо флешмоб "я один з 93%", який з обурення перейшов в іронію.

• Зосередження на слабкостях. Не акцентуйте на негативних аспектах ПТСР та його впливу на ветеранів. Замість цього спрямовуйте увагу на допомогу, підтримку та можливості для реабілітації ветеранів. Давайте в сюжетах посилання на контакти, приміром, гарячих ліній психологічної допомоги для ветеранів.

• Стигматизація і ярлики. Уникайте використання ярликів, які можуть стигматизувати ветеранів з ПТСР, таких як "психічно хворий", "психопат" або "з розладами психіки".

Важливо – писати та говорити про ветеранів та ветеранок та їхні родини. Важливо – доносити ідею, що ветерани — це цінний ресурс держави, який може стати локомотивом розвитку. Проте найважливіше – висвітлювати їхні історії з гідністю та повагою.

Ознайомитись із рекомендаціями "Як писати про ветеранів" можна на сайті Українського ветеранського фонду.

Нагадаємо, у київській лікарні зіграли весілля пораненого військового і його коханої.

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш  Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Також читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube.