Стрітення Господнє: історія однієї української ікони
Сьогодні, 15 лютого, християни відзначають одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.
Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”.
У Старому Заповіті описано закон, за яким жінка після народження дитини (через 40 днів, якщо народила сина, і через 80 днів, якщо доньку) мала ритуально очиститися принісши до храму в жертву однорічне ягня або дві горлиці на знак покори і подяки Богу.
Саме цей закон виконувала і Марія на 40-й день після дня народження Ісуса Христа, коли прийшла разом із Немовлям і Йосифом до Єрусалимського Храму. Там їх зустрів праведник Симеон Богоприємець, який отримав знак, що не помре доти, доки не побачить людського спасителя. Взявши немовля на руки, Симеон заявив, що це Син Божий і назвав його Месією. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.
Таким чином свято символізує зв'язок між Старим і Новим заповітами, а також зустріч людства з Христом.
Епізот "Стрітення" зображений в іконах, наприклад, в іконі першої половини 18 століття з колекції Національного художнього музею України (NAMU).
Як розповідають працівники музею, ікона походить із празникового ряду іконостасу церкви села Старий Мізунь, чи його околиць, Долинського району Івано-Франківської області. Цю ікону разом з іншими на прохання Данила Щербаківського придбав композитор, диригент, хореограф Василь Верховинець (родом зі Старого Мізуня) для колекції музею. Зі спогадів дружини дарувальника Євгенії Долі:
"Мешканці Старого Мізуня добре пам’ятали Васю й дуже його любили. Коли вони дізналися про Васіні турботи, то стали нам приносити свої ікони. Вася ще й об’їздив усі навколишні села, роздобув там чимало образів, так що батькова хата впродовж нашого гостювання перетворилася на музей".