Історія та символіка панно на станції метро «Хрещатик» у Києві

Сяюча краса декоративного оздоблення вестибюлів київської станції метрополітену «Хрещатик», весняний дух квітучої України, зображений на панно, нікого не залишає байдужим. Історію створення легендарного панно на центральній станції Києва, його символіку розповіла Ірина Бекетова на фейсбук-сторінці Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Пам’ятка архітектури – станція метро «Хрещатик» – є одним із яскравих символів Києва середини ХХ ст. Над проєктом головної станції київського метрополітену у 1960 р. працював великий творчий колектив: архітектори Анатолій Добровольський, Віктор Єлізаров, Микола Коломієць, Юрій Кисличенко, Ігор Масленков, Станіслав Крушинський, Геннадій Гранаткін, за участі Наталії Щукіної та Федора Заремби; художники – Оксана Грудзинська, Ніна Федорова, Ганна Шарай.

Вестибюлі станції прикрасили визначні монументальні роботи – декоративні панно, створені Оксаною Грудзинською – заслуженим художником України, членом Національної спілки художників України. Саме ці панно є візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці в цілому.

Панно складається з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції – характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню.

У центральній залі підземного вестибюлю панно мають червоне тло і вохристо-сріблястий орнамент з вкрапленнями світло-коричневого і темно-синього відтінків. На платформах станції тло навпаки сріблясто-вохристого кольору, а орнамент виконано червоним кольором з цятками синього та помаранчевого. Органічно поєднані з чіткими формами архітектурних об’ємів, чергуючись зі світлими прямокутними виступами пілонів, орнаментальні панно утворюють мальовничі ритмічні ряди. Колористично-декоративна композиція надає приміщенням станції риси особливої та неповторної своєрідності, виразних національних рис.

Для оформлення наземного вестибюлю станції застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін. Різних відтінків червоні, коричневі, зелені, блакитні, жовті, сірі, чорні плитки вкривають стіну горизонтальними смугами різної довжини, утворюючи нескінчений барвистий узор. Мозаїчне поле справляє образ мальовничого українського килима – мажорного, яскравого, життєрадісного. Оригінальна ритміка колористично-декоративної композиції не має конкретного малюнка, вона побудована на законах і пропорціях художньої рівноваги. Велика кількість барв гармонійно організовані в єдину піднесено святкову, емоційну кольорову гаму.

Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської криються в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу.