"Історичний і туристичний потенціал Боярки ми втрачаємо". Інтерв’ю з краєзнавцем, офіцером ЗСУ Андрієм Ковальовим

У місті Боярка, що на Київщині, з кінця ХІХ – початку ХХ ст. і до сьогодні залишилося кілька старовинних будівель, вартих збереження, адже час не жаліє нікого і ніщо. Одним із таких об’єктів є дачний будинок по вулиці Хрещатик, розташований на території Київської обласної дитячої лікарні. Команда Фонду Боярської громади залучила грант другої хвилі конкурсу "Community reBuilding", щоб відремонтувати будинок і створити там громадський простір для спільного дозвілля, розвитку громад, співпраці тощо. Житель Боярки та краєзнавець Андрій Ковальов спеціально для медіа "Погляд" розповів про історію виникнення боярської "дачної епопеї" та чому важливо зберегти не лише дачний будинок по вулиці Хрещатик, а й інші історичні споруди громади.

- Андрію, ви написали кілька книжок про історію Боярки, є членом Національної спілки краєзнавців України, проживаєте в Боярці, тож як ніхто інший можете розказати, чому важливо вже зараз активно братись за збереження старовинних, історичних споруд?

- Так, я народився, виріс і майже все життя прожив у Боярці. Останні 3 роки я тут рідко буваю через те, що служу в ЗСУ. Я є речником генерального штабу Збройних Сил України. Історія "дачної епопеї" Боярки розпочалась у 1868 році, коли тут почала проходити Києво-Балтська залізниця з Києва до Балти (Балта – місто в Одеській області, – прим. ред). Саме у 1868 році через Боярку проходить перший потяг, будується вокзал, який зберігся з частковими добудовами 1905 року. Це теж надзвичайно історична будівля, важлива для історії України.

Старі дачі знаходилися по іншу сторону залізниці. Фактично спочатку селяни віддавали свої власні будинки на літо курортникам-відпочивальникам. Пізніше почали будувати поруч нові будинки і здавати їх. Серед орендаторів була родина Грушевських, яка на літо приїжджала відпочивати у дачний будинок на вулиці Зеленій.

Пізніше, у 1882 році, вже по цю сторону залізниці вирізається просіка серед лісу під кутом до вокзалу, її ділять на ділянки, які продають з аукціону. Ділянки викуповують різні власники, іноді по 2-3 ділянки, об'єднуючи їх, і починають будувати дачні будинки. Тож по цей бік залізниці всі дачні будинки датуються не пізніше 1890-х років.

Більшість цих будинків були літні, дерев'яні, оздоблені різьбленими елементами, криті вже металом, адже селянські дачі мали здебільшого солом'яні або бляшані дахи.

Той збережений будинок на території Київської обласної дитячої лікарні належав підприємцям, київським купцям на прізвище Фоломіни.

Фоломіни володіли у Києві на Подолі свічковим заводом. Бізнес був досить прибутковим, тому справи в них йшли дуже добре. Пізніше вони мали кілька магазинів на Подолі та у верхньому Києві, активно торгували, тож могли собі дозволити таку досить недешеву дачу на той час. Хоча, дивлячись на інші дачі, які були у Боярці, дачний будинок Фоломіних був скромним. Через дорогу, наприклад, можна побачити цегляну дачу Драгомирова, яка була значно дорожча, ніж дерев'яна, і складніша в обслуговуванні. У цегляних дачах жили навіть взимку завдяки опаленню камінами, грубами.

Загалом історія Боярки надзвичайно широка, тому що величезна кількість видатних людей тут відпочивали, лікувалися. Зокрема, в Боярці доживав віку Борис Грінченко. Звідси зі своєї дачі його відправили на лікування в Італію, де він і помер. Тут мав дачу професор Микола Максимович, племінник ректора Київського університету, який, будучи гідробудівельником, спроєктував і збудував із залишків річки Почайна на Рибальському острові Київську гавань там, де зараз завод "Кузня на Рибальському".

Насправді за останні кілька років Боярка втратила дуже багато розкішних будинків.

Наприклад, біля переїзду у Боярці спалили молочарню, відому з 1870-х років своїм боярським морозивом.

Також знищено будинок настоятеля місцевого храму 1870 років. Буквально зникає на наших очах церковнопарафіяльна дерев'яна школа, на яку давав гроші свого часу відомий святий православної церкви Іоанн Кронштадський і навіть обер прокурор російського синоду Костянтин Побєдоносцев.

Практично знищена й будівля поштового відділення, збудована у квітні 1894 року, коли був великий наплив курортників. Укрпошта не вважала за потрібне утримання історичної будівлі, тож продала її. Тепер там магазин, а від історичного фасаду майже нічого не залишилося.

Колись можна було приїхати в Боярку і побачити багато чого цікавого, пов'язаного з Бояркою, її історією. Але сьогодні історичний і туристичний потенціал Боярки ми втрачаємо. Громадський простір на базі дачі на вулиці Хрещатик може частково зберегти як туристичний, так й історичний потенціал Боярки.

Наприклад, з історичних будівель у місті є Михайлівський храм 1902 року, проте він у катастрофічному стані.

Повинна бути державна цільова програма збереження таких старовинних будівель, зразків історії й культури. В умовах повномасштабної війни треба залучати грантові кошти задля збереження пам'яток. Чому Польща, Чехія, Словаччина можуть зберігати, а Україна чомусь не може? Для цього головне – мати бажання і людський потенціал. Але ключовою є охорона культурної спадщини.

Так, у 2017 році було знесено старовинну дачу, будинок родини Кістяківських. Це був неймовірний український козацький рід. Олександр Кістяківський, засновник української криміналістики, професор права Київського університету. Його троє синів – академіки, один із них був міністром юстиції в уряді гетьмана Павла Скоропадського. Онук Юрій Кістяківський – винахідник американської атомної бомби, який працював разом з Робертом Оппенгеймером у так званому Мангеттенському проєкті. Тобто тут народилася людина всесвітньої слави. У будь-якому іншому місці вже б існував музей, а будинок, в якому він народився, був би збережений.

А у нас що відбувається? Приватна компанія "Вентс" просто бульдозером зрівняла цей будинок із землею. Ніхто й досі не покараний. Будинок втрачено, а разом із ним знищена частинка пам'яті про родину Кістяківських.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук, матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.