Блоги

Георгій Папакін: «Не дай Бог побачити російський бунт, безглуздий і нещадний!»

01.07.2022
Саме таке визначення – єдине, яке підходить для окреслення сучасної путінської війни. Вона – поза будь-яким сенсом, навіть імперським чи неоімперським. Бо ніхто не завойовує територію, не «повертає та зміцнює» землі.

Георгій Папакін: «Не дай Бог побачити російський бунт, безглуздий і нещадний!» - зображення

Дорогі мої, колеги та колежанки, друзі, брати і сестри. На 126 день брутальної, кривавої, звірської рашистської агресії, коли на слуху Кременчук, Миколаїв, Харків, Дніпро, Лисичанськ (список великий, на жаль), в голові крутяться слова російського поета, придворного камер-юнкера, наприкінці ХІХ ст. – маркера «русской культуры» Александра Пушкіна.

Його слова про повстання Пугачова в повісті «Капитанская дочка»: «Не приведи Бог увидеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный!».

Саме таке визначення – єдине, яке підходить для окреслення сучасної путінської війни.

Вона – поза будь-яким сенсом, навіть імперським чи неоімперським.

Бо ніхто не завойовує територію, не «повертає та зміцнює» землі, плюндруючи їх, винищуючи всіх без винятку мешканців, промислові об’єкти, інфраструктурні центри тощо.

Складається таке враження, що кремлівський карлик вирішив панувати над випаленою пустелею.

Не було жодного сенсу в її початку та продовженні донині. Адже очевидно, що ніякої «поставленої мети» агресор не досяг і нездатний досягти.

Очевидно, що немає жодного сенсу в проведенні «денацифікації» чи «демілітаризації» свого сусіда, який вільно обрав собі чинну владу, з власних міркувань їй підпорядковується, не має жодних намірів її міняти на іншу, завезену ззовні.

Відсутній будь-який очевидний сенс також у закликах і погрозах провідників Росії, які ті сиплять на голови своїх сусідів (Фінляндія, Литва), європейських, американських лідерів.

Загрузнувши по самі вуха у війні з Україною, Мєдвєдєв та інші зухвало обіцяють «відповісти» на блокаду російських перевезень, економічні санкції чи допомогу Україні.

Пропагандисти Кремля ще менш обмежують себе у хворобливих фантазіях, і Соловйов навіть натякнув на «візит» до Берліну у «відповідь» на постачання зброї до України. Але ж будь-якій притомній людині очевидна «бессмысленность» таких погроз.

Немає сенсу в фейкових виправданнях своїх злочинів. Навіть самі їхні автори навряд чи вірять у «склади західної зброї» біля торговельно-розважальних центрів у Кременчуці, «бази іноземних найманців» на стадіоні в Миколаєві, «військові ремонтні майстерні» у звичайних СТО тощо.

Ця брехня, яку виголошують міністри та пропагандисти, не здатна нікого ввести в оману. Це брехня виключно для внутрішнього споживання, для «ватного» мозку.

Ця війна ведеться Російською Федерацією нещадно. Не звертаючи увагу на втрати серед мирного населення, яке російські вояки нібито прийшли «звільнити».

Так, вони дійсно звільняють: від життя, від майна, від рідних осель, від звичного укладу життя. Нарешті, звільняють від усіх залишків проросійських ідей.

Від нав’язаного радянською освітою пієтету до «великой русской культуры». Від імперських рудиментів у законодавстві, свідомості, топоніміці.

За це можна було б навіть подякувати агресору. Розпочата ним війна стала каталізатором національного єднання, згуртованості, відмови від колоніального минулого.

Але ціна, яку вимагає за це Путін, надзвичайно висока. Тисячі життів наших оборонців, які стримують нападників.

Мирних мешканців, старих, жінок, дітей. Ворог убиває їх, навіть якщо вони перебувають у торговельному центрі, збираються на вокзалах, стоять у чергах по воду, перебувають у лікарні, пологовому будинку, сплять удома…

Нещадний агресор нищить українців – тільки за те, що вони українці та не бажають бути росіянами – всюди, куди дістають його ракети, снаряди, міни.

Жодні закони: міжнародні, моральні, цивілізаційні – для нього не існують. А російська аудиторія біля екранів телевізорів чи комп’ютерів рукоплескає, кричить: «Бей хохлов! Вперед, Россия!».

«Бессмысленность и беспощадность» сучасної російсько-української війни проявляється буквально в усьому.

Нав’язування українському населенню давно протухлих імперських консервів на кшталт «Новороссии», «Таврии» та ін.

Розстріли мирних зібрань українських патріотів у захоплених містах. Встановлення окупаційного режиму на чолі з місцевими колаборантами (але їх дуже небагато) з поступовою заміною на завезених росіян. Повернення радянських назв, відновлення гіпсових Лєніних у селах і містах, окупованих агресором.

Нарешті, окремо слід сказати про «руський бунт», який так само є доречним у нинішній ситуації.

Адже все, що несе «русский мир», або нова Російська імперія, в дійсності є її цивілізаційний бунт проти Європи, колективного Заходу, світового порядку, який було сформовано після розвалу СССР.

Упродовж майже 30 років російське реваншистське суспільство набиралося сил, щоб заявити про свою незгоду з посиленням міжнародного значення США, ЄС, НАТО, з обмеженням (за абсолютно об’єктивними причинами) зони впливу Росії на світові події.

Якщо на початку 2000-х років Росія та Путін приховували свої наміри, пробували демонструвати свою спроможність до домовленостей, то нині вони кинулися берегів.

Відчувши, що настає остання міть для демонстрації своїх претензій на світове панування, Путін оголосив «бунт» проти ООН, Гельсінських угод, ОБСЄ, ЕС, на загал проти міжнародного права, норм поведінки. Своєю агресією він розпочав бунт проти лібералізму та демократії, проти всієї системи європейських цінностей, тому що бачив лише одне: Європа живе за рахунок російського газу.

Задля збереження його поставок всі змиряться з його агресією, зухвалістю, нищенням сусідніх народів і держав.

Це – бунт однієї держави проти всього світу, всього того порядку, до якого звикли в Європі.

Саме тому Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, весь Євросоюз нині опинився у надзвичайно складній ситуації.

Бунт Путіна означає, що зберегти «як раніше» вже неможливо. Негайно опрацювати потрібний новий підхід до ситуації.

Але він може полягати тільки в одному: повному й остаточному придушенні «русского бунта, бессмысленного и беспощадного».

Бог дав нам можливість його побачити. Сподіваюся, лише для того, щоб надати шанс побороти його. Придушити раз і назавжди.

Це – дуже неприємна, брудна, кривава робота. Україна веде її вже впродовж 126 днів. Україна має успіхи, в тому числі завдяки всебічній підтримці колективного Заходу.

Але Україні важко ліквідувати путінський бунт самотужки. Це відповідальність усього світу.

Світ нарешті має погодитися, що це – російський бунт проти його цивілізації.

Тільки разом і тільки до остаточної перемоги! Не можна зупинятися і пробувати домовлятися з цим бунтівником, бо бунт має тенденцію до відновлення, якщо не ліквідувати його основу.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.