Новини
Україна
Здоров'я

Біль – це емоція і наш захисник

15.05.2019 Надiя Проценко 0

Нана Войтенко – професорка, докторка біологічних наук, нейрофізіологиня, завідуюча відділом сенсорної сигналізації Інституту фізіології ім. А. А. Богомольця НАН України пояснила, чому ми відчуваємо біль, як з ним упоратись та навіщо він нам потрібен взагалі.

За її ствердженням, біль – це емоція, а ще дуже важлива функція організму, адже саме здатність відчувати біль допомагає людині вижити. Раз на сто мільйонів людей народжується дитина з генетичним захворюванням, яке робить її нечутливою до болю. Таким дітям раніше було важко дожити до дорослого віку: вони помирали ще немовлятами від зараження крові, численних травм, опіків, забоїв, які не можна було відстежити. Сьогодні нечутливі до болю люди перебувають під постійним контролем лікарів і пізнають зовнішній світ зовсім по-іншому. Адже природа обділила їх дуже важливим інструментом пізнання світу, часом достатньо ворожого до нашого організму.

Виходить, що здатність відчувати біль захищає людину від різноманітних небезпек, зокрема, допомагає відстежувати потенційно небезпечні зміни температури, хімічного балансу чи тиску. Це неприємне відчуття, яке змушує нас вчасно зупинитися або змінити свою поведінку.

Як виникає біль?

Біль – це емоція, яка формується у головному мозку, у корі великих півкуль. Цьому завжди передує активація спеціальних нервових волокон, які можуть передавати сигнал, що інтерпретується головним мозком як больовий.

Сама по собі рана не спричиняє біль. Біль, який ми відчуваємо, – це реакція мозку на сигнал, що надходить з ураженої частини тіла. Це не означає, що він завжди «у наших головах», але певний вплив на інтенсивність болю мозок, безумовно, здійснює.

Наприклад, при доторку до гарячого у місці ураження активуються закінчення певних нейронів – ноцицепторів. Вони надсилають сигнали різної частоти (так звані «потенціали дії») за допомогою периферійного нерва від місця ураження до спинного мозку, який аналізує отриманий сигнал усередині своєї нейронної мережі, пересилаючи його від одного інтернейрона (інтернейрони – нейрони, зв’язані тільки з іншими сусідніми нейронами) до іншого. Врешті, сигнал надсилається до головного мозку через спеціальні проекційні нейрони. Той інтерпретує сигнал як больовий і надсилає назад до спинного мозку, а потім – до місця опіку.

Таким чином при доторку до гарячого больовий сигнал проходить через рефлекторну дугу в спинному мозку й викликає негайне скорочення м’язів.

Зворотний сигнал змушує нас відсмикнути руку від плити, щоб захистити себе від шкідливого впливу на наш організм. Скорочення м’язів відбудеться скоріше, ніж сигнал дійде до мозку. Однак отримані з периферії сигнали про ураження на частку секунди пізніше таки потраплять до мозку і обпечена ділянка «заболить».

Те, як людський мозок інтерпретує ці сигнали, ефективність каналу зв’язку між ноцицепторами і головним мозком, визначає те, як люди відчувають біль.

Біль – це емоція

Окрім об’єктивних характеристик болю, зокрема швидкість проведення больового сигналу і його інтенсивність, тривалість і локалізація, біль має емоційну складову. Люди по-різному сприймають однаковий больовий стимул.
Навіть одна й та ж людина може по-різному реагувати на біль залежно від настрою, гормонального фону, температури середовища й навіть від людини, яка перебуває поруч у цю хвилину.

Сприйняття болю також залежить від статі, віку й навіть виховання. Люди по-різному відчувають і описують біль. Це може вводити в оману лікарів, ускладнювати діагностику й лікування.

Гострий та хронічний біль

Природу болю складно зрозуміти, а отже, і ефективно лікувати. До того ж існують різні типи болю залежно від його причини і тривалості.

Гострий біль виникає при механічних пошкодженнях (порізах, опіках, переломі кінцівок чи коли всередині організму щось йде не так (наприклад, гастрит або апендицит). Біль сигналізує, що ваше тіло пошкоджене, і з цим негайно потрібно щось робити.

Біль може вразити будь-яку частину вашого тіла. Деякі з найбільш поширених форм – це біль у спині, шиї чи суглобах, біль від травми, головний і зубний біль. Також його провокують різноманітні стани організму – вірусна інфекція, захворювання внутрішніх органів і т. д.

Хронічний біль Нана Войтенко охарактеризувала як нестерпних сусідів, які волають одне на одного вдень і вночі, а ви нічого не можете з цим вдіяти. Так, найбільш суттєвим з погляду завдаваних страждань, складності діагностики й лікування є хронічний біль. На відміну від гострого хронічний біль може тривати місяцями або роками.

Нерідко причину такого болю дуже важко діагностувати. Молекулярні та клітинні механізми його виникнення досі не пояснені. Чимало лабораторій світу намагаються вирішити проблему хронічного болю. Стандартний фармацевтичний підхід поки не має в запасі нічого кращого за опіати, але наука не стоїть на місці.

А ще доведено, що біль слабшає, якщо взяти за руку кохану людину. Це відбувається згідно з фізіологічними законами, а не через «душевні флюїди». Дотик активує інший тип нервових волокон (не больових) і тактильний сигнал проходить майже такий самий шлях, що й больовий.

Однак якщо тактильний сигнал викликаний дотиком коханої людини, у головному мозку виділяються окситоцин та ендорфіни, які напряму впливають на складну систему передачі больового сигналу. Зрештою, це зменшує біль.

При цьому відбувається певна синхронізація мозкових хвиль у людини, що відчуває біль, і тієї, яка у цей момент щиро їй співчуває. Це радше варто сприймати як фізіологічний доказ існування спільного емоційного компонента – пригніченості, дистресу, страждання, а також дуже природного бажання позбутися болю.

«Я хочу забрати твій біль», – говорить один мозок іншому. Саме такі слова в багатьох мовах світу виражають найвищу силу любові.

Джерело: Куншт
ФОТО: Unsplash, pixabay