Блоги

Ахтем Сеітаблаєв: Аудіогід кримськотатарською мовою

У NAMU з’явиться аудіогід кримськотатарською мовою. Автором текстів про картини з постійної експозиції NAMU став актор, режисер, громадський діяч, директор Кримського дому Ахтем Сеітаблаєв.

Ахтем Сеітаблаєв: Аудіогід кримськотатарською мовою - зображення

Рік добігає кінця, тож можна натхненно будувати плани на прийдешній 2022 рік. І ми залюбки ділимося невеликим анонсом: за сприяння благодійного фонду IOSJ Ukraine, засновницею якого є Надія Ратке, у NAMU з’явиться аудіогід кримськотатарською мовою.

А серед тих, хто люб’язно погодився начитати тексти про картини з постійної експозиції NAMU, – актор, режисер, громадський діяч, директор Кримського дому Ахтем Сеітаблаєв.

Ми поспілкувалися з режисером під час запису аудіогіда й розпитали, чим йому заімпонувала участь у такому проєкті. Ахтем Сеітаблаєв:

«Це аудіогід кримськотатарською мовою. Не так багато, на жаль, сьогодні є музеїв, де однією з мов аудіогіду є кримськотатарська. І я дякую всім організаторам та ініціаторам цієї культурологічної акції, адже мова є дуже потужним інструментом ідентифікації і збереження традицій, пам’яті і всередині народу, і всередині кожної людини.

Для мене і важливо, і приємно, і хвилююче, щоб і мій голос так само був причетним до такої гарної справи».

Ахтем Сеітаблаєв: Аудіогід кримськотатарською мовою - зображення

А також Ахтем Сеітаблаєв поділився особистими спогадами й міркуваннями про те, що для нього кримськотатарська мова:

«Насамперед це тембр голосу моєї мами, її спів. У 1989 році, коли я тільки закінчив середню освітню школу і прилетів до Криму, десь через півтора місяці вступив на акторський факультет.

В Криму тоді було не так багато кримських татар, це були роки якраз масового повернення на батьківщину.

Коли ми вступили на акторський факультет, то була окрема кримськотатарська група, яку спеціально набирали задля відродження кримськотатарського музично-драматичного театру в Сімферополі.

Нас повезли в місто Судак, а біля нього розташоване селище, відоме як Капсіхор, за часів радянської влади – Морське.

Саме там у садах ми збирали груші, виноград і яблука.

Особливо там не втомлювалися, бо після збору бавовни у Середній Азії з четвертого по десятий клас збирати груші й виноград або яблука у себе на батьківщині – це дитячі забавки.

Ми виконували дві норми до обіду, щоби мати можливість поїхати в гості до тих кримськотатарських родин, які щойно повернулися в Крим. Розпитували до них дорогу, знаходили ці родини і разом з ними співали, пили каву.

Це був такий код або пароль, щоб знову і знову переконатися в тому, що ти повернувся на батьківщину.

Тому для мене мова – це і спогади, і пам’ять, і пам’ять про маму, і про родичів, і про свої перші враження, коли приїхав у Крим. Це, власне, те, що і є одним із наріжних каменів твого особистого фундаменту».

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш  Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Також читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube.